БЮРОКРАТИЧНІЙ МАЙСТЕРНОСТІ НЕМАЄ МЕЖ!

Чи національно-державницьку позицію займає головний консультант відділу з питань звернень громадян апарату Верховної Ради України Н. І. Мельник?

Суть питання. Газета «Слово Просвіти» у числі 7, 15–21 лютого 2018 р. опублікувала моє звернення до Президента України П. О. Порошенка, Голови Верховної Ради України А. В. Парубія, Прем’єр-міністра України В. Б. Гройсмана і громадськості України під заголовком «Не потураймо маніпуляціям Зураба Аласанії!». Щоби голова Верховної Ради України А. В. Парубій та голова Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики В. П. Сюмар не витрачали дорогоцінний час на пошуки газети «Слово Просвіти», я скопіював текст звернення і надіслав А. В. Парубію та В. П. Сюмар на адресу «вул. М. Грушевського,5. м. Київ, 01008». Зазначаю, що персональної їм, а не всій аморфній Верховній Раді України.

Разом із Зверненням надіслав пропозиції під назвою «Посилюймо інформаційно-психологічну безпеку України в умовах гібридної війни Росії проти України». Написав, що у зв’язку з російсько-українською війною та ґрунтуючись на Доктрині інформаційної безпеки України, затвердженої Президентом 25 лютого 2017 р., прошу внести на розгляд сесії Верховної Ради зміни до Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України». Пункт п’ятий статті  3 Закону про вільне вираження поглядів, думок і переконань сформулювати так: «Вільне вираження поглядів, думок і переконань має здійснюватися тільки на засадах україноцентризму». Адже дуже часто вільне вираження поглядів, думок і переконань є антиукраїнським, антидержавним. Дискутувати можуть на телебаченні, радіо і пресі ті, хто чітко займає стратегічну мету розбудови соборної української України і під час дискусії уточнюється тактика досягнення позитивної державотворчої мети. Як можна надавати ефір і шпальти газет тим, хто підриває національний фундамент будівництва української України, схвалює і підтримує гібридну війну Росії проти України?! Пояснюю, що україноцентризм – це світоглядна, філософська, морально-ідеологічна, громадянська, духовно-національна позиція. Такого змісту поправку треба внести у Закон «Про телебачення і радіомовлення» стосовно комерційних телерадіоканалів, багато програм яких носить космополітичний, антиукраїнський, аморальний характер.

Потрібно внести також зміни до статей 3 і 4 Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України», де чітко зафіксувати, що усі передачі Суспільного телебачення і радіомовлення мають звучати тільки державною українською мовою або з перекладачем. Такого змісту поправку треба внести у Закон «Про телебачення і радіомовлення», яка має стосуватися комерційних теле- і радіоканалів. Для національних меншин в Україні доцільно створити один телевізійний і один радіоканал, по яких звучатимуть передачі болгарською, гагаузькою, грецькою, молдавською, польською, російською, румунською, угорською та іншими мовами у процентному відношенні до кількості населення національних меншин.

Пункт 2 статті 18 Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України» викласти у такій редакції: «НСТУ має висвітлювати діяльність органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб з метою контрою суспільством за виконанням ними своїх обов’язків».

Потрібно доповнити Закони «Про інформацію»,  «Про телебачення і радіомовлення», «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України», «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» розділом «Функціонування електронних ЗМІ в умовах гібридної війни Росії проти України».

Однак з цими пропозиціями Н. І. Мельник не ознайомила Голову комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики В. П. Сюмар, а написала мені такого листа 28 лютого 2018 р.: «Відповідно до частини 4 статті 5 Закону України «Про звернення громадян» повертаємо надіслані Вами матеріали, оскільки серед них відсутні звернення до Верховної Ради України». Дива та й годі! А що А. В. Парубій та В. П. Сюмар не мають жодного стосунку до Верховної Ради? Головний консультант у листі «глибокодумно» проконсультував: «Водночас повідомляємо, що Ви можете викласти суть питання, підписати звернення, зазначити дату та надіслати їх на адресу Верховної Ради України». Бюрократичній майстерності немає меж! Хіба не  у Верховній Раді були мої листи із зверненням?

Отже, матеріали, які я вже надсилав, а їх повернув мені головний консультант(!!?), треба переписати чи передрукувати і знову надіслати до Столиці, не забути «підписати, зазначити дату та надіслати їх на адресу Верховної Ради України» (Н. І. Мельник). Але ж матеріали, які я надсилав, були підписані і дата зазначена. Правда, адресовані не усій Верховній Раді України, а конкретно А. В. Парубію та В. П. Сюмар. То чому б не передати мого листа шановній В. П. Сюмар? Може Вона прочитала б мої матеріали-пропозиції і зрозуміла важливість проблеми, яку негайно треба розв’язувати, адже московський (зовнішній) та внутрішній (п’ята проросійська колона) агресори не дрімають, а дружньо і підступно воюють проти України. Головний консультант Н. І. Мельник хіба про це не знає?! То чому, замість того, щоби якнайшвидше ознайомити із зверненням-пропозиціями А. В. Парубія та В. П. Сюмар, вона запаковує мої матеріали у конверт Верховної Ради і пересилає мені. Мовляв, знайте наших! Ми надійно стоїмо на сторожі спокою А. В. Парубія, В. П. Сюмар та інших депутатів!

Раніше я не знав, а тепер усвідомлюю, бо пояснив заступник керівника Відділу з питань звернень громадян апарату Верховної Ради України С. Соболь у листі від 2 серпня 2017 р., – «що відповідно до статей 14–16 Закону України «Про звернення громадян» першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто розглядаються пропозиції, заяви та скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни». Тому цього разу сумнівався, що Голова Верховної ради України А. В. Парубій хоч побіжно ознайомиться зі змістом моїх пропозицій, але листа надіслав. Водночас виникає запитання: «Невже звернення інвалідів нинішньої російсько-української війни не доходять до перших очільників держави, а їхню долю «вирішують» всевладні працівники відділу з питань звернень громадян апарату Верховної Ради України»?!

Розумію, що Ви, шановні консультанти і головні консультанти, заступники керівників і керівники відділів надто «завантажені»: це ж не вугілля добувати чи залізну руду плавити? Але ж іде війна. Не на життя, а на смерть. Бути чи не бути вільній, демократичній, правовій, багатій українській Державі? Чи знову має запанувати на українській землі мелодія балалайки хижого «русского міра»?

Доля української України залежить від національно-громадянської позиції не тільки Президента, Голови Верховної Ради, Прем’єр-міністра, депутатів, політиків, прибиральниць, двірників, а й від головного консультанта відділу з питань звернень громадян апарату Верховної Ради України. Чи я забагато хочу? Вибачте, що турбую, нагадуючи про державницько-громадянську позицію.

                                                                                                   Василь Лизанчук

Доктор філологічних наук,

заслужений професор Львівського національного університету

 імені Іван Франка