Студенти і викладачі на прем’єрному показі фільму “Заборонений”

Василь Семенович Стус. Поет, якого знає кожен українець, адже його вірші вивчаються у школі, а історія його неймовірно трагічна. Василь був із тих людей, які ніколи не могли промовчати під час несправедливості. Він завжди говорив про те, про що мільйони інших мовчали. Це була не просто людина – поет-шістдесятник, правозахисник, Герой України, борець за нашу культуру. «Птах душі”? “Стус” ? Чи все ж таки «Заборонений»? Про що він? Про кінобіографію видатного мислителя? Чи історія України радянського періоду, відображення епохи? Чи дивитись цей фільм? Всі за і проти Насамперед, потрібно зауважити, що фільм вартий уваги кожного українця, якого турбує доля героїв його Батьківщини, історія його землі. Для тих, хто знайшов би в собі сміливість підвестись після слів: “Всі, хто проти терору, встаньте!” 16 вересня студенти 1 курсу Львівського національного університету імені Івана Франка факультету журналістики разом з керівником Рудик Мирославою Степанівною в рамках навчального процесу переглянули український художній фільм “Заборонений”, у якому розповідається про мирне та табірне життя Василя Стуса — дисидента, літератора та борця за вільну Україну. Це кіно, за словами автора сценарію Сергія Дзюби, знімалося як трилер про вбивство українського політв’язня в таборі в Пермській області в 1985-му. За кадром у фільмі час від часу лунає поезія Стуса. На початку фільму глядачу пропонують історію його знайомства з дружиною Валентиною Попелюх. Він перекладає Рільке, а вона вчиться на авіатора. Вона розказує про пілотів, а він про поезію. Такі різні, але однакові за духом, знайшли один одного. Фільм відображає дружбу з художницею-дисиденткою Аллою Горською. Такою ж сильною та незламною жінкою, як сам Стус. На початку молодий і перспективний поет, а далі людина, що залишившись на стороні справедливості втратила роботу, свободу, можливості для творчості, друзів. Автори фільму наголошують, що знімали його для тих, хто нічого особливо не знає про дисидента та його поезію. «Впершу чергу такі фільми потрібно дивитись розуміючи зміст, ідею, поринаючи у епоху того часу. Фільм, що пробуджує свідомість, розкриває секрети історії, пробуджу почуття сміливості та стримління до волі, свободи слова та думки. А сильна схожість акторів додає реалістичності. Я горджусь, що живу на землі, що славиться принциповими та чесними патріотами. Тема про Стуса цікава тим що, це боротьба людини з системою КДБ і співзвучна з нашою реальністю. Стус боровся і мріяв про вільну і незалежну Україну, боротьба за яку продовжується сьогодні. Для нашої майбутньої професії ця тема вкрай важлива. Адже найцінніше, що є у кожного журналіста – це його чесне ім‘я. Дуже важко залишатись нескореним, вільним, справедливим у нашому жорстокому світі. І лише реальні приклади таких людей, як Василь Стус доводять, що якою б правда не була важкою, вона варта найстрашніших страждань. Крім того ми повинні знати усю правду історії своє України, цей фільм є яскравим відображенням тодішніх часів» – діляться своїми враженнями студенти. Поета обурювало, що українці цураються своєї мови. Тут Стус був вкрай принциповим. Фінальна збірка його віршів «Птах душі» була написана в таборі і, немов не бажаючи розлучатися зі своїм автором, там же назавжди і залишилася. Примарним артефактом втоптаної в бруд культури. У фільмі поет точно постає незламним борцем героїчного епосу. Вражає безстрашність Стуса, цитуючи його: “Як добре те, що смерті не боюсь я”. Головне – можна дивитися фільм і не втомитися. Стрічка не залишає депресивного відчуття, а дає світлу надію. Автор: студентка 1 курсу факультету журналістики Андріана Домбрович