Чому молодій людині не можна залишатися наодинці з депресією?

Володимиром Станчишин: Чому молодій людині не можна залишатися наодинці з депресією?

У четвер, 21 жовтня, відбулася онлайн-зустріч студентів факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка з львівським психологом, психотерапевтом Володимиром Станчишиним. Захід відбувся в межах вибіркової дисципліни «Соціальна психологія масової комунікації» з ініціативи лектора, доцента кафедри української преси Соломії Тарасівни Онуфрів. Зустріч пройшла у форматі “Запитання – відповідь“. Говорили про депресію, тривоги та посттравматичний стресовий розлад.

Депресія – це хвороба?

В Україні психотерапія набула популярності в 90-х роках ХХ ст. Сьогодні дедалі більше людей звертаються за допомогою до фахівців.

Депресія – це реальне захворювання. Коли життя йде не по плану, ми шукаємо сотні виправдань, говоримо, що невдахи, лінивці, що нічого не розуміємо. У голові переплітаються багато подібних слів. Ми називаємо це будь-як, але тільки не депресія. Пам’ятаймо, депресія – це перша причина, коли нам погано.

У депресії ми пригнічені, і саме тоді здається, що з нами щось не так. Тільки вийшовши з цього стану, ми стаємо самими собою. Депресія робить нас не тими, ким ми є насправді.

Як люди змінюються під час прийому антидепресантів?

Депресія буває різних видів: легка, середня – коли ми можемо все робити, але відчуваємо постійний неспокій, важка – коли не можемо встати з ліжка).

Депресія – це своєрідна інвалідизуюча хвороба.

Є певні протоколи лікування: якщо у вас важка депресія, то допомогти можуть лише антидепресанти, бо ви не матимете ресурсу побороти це іншим шляхом. При середній однаково помічними є антидепресанти та психотерапевт. При легкій – звичайна психотерапія.

Втім, потрібно розуміти, що антидепресанти, це не чародійна таблетка – це можливість зцілення, можливість нового усвідомлення себе.

Як людині впоратися з панічними атаками, коли вона залишилась наодинці?

Перш за все, потрібно розуміти природу панічної атаки. Простіше кажучи, панічна атака, це коли наше тіло помилково сприймає щось, як на небезпеку. При цьому з твоїм тілом та мозком відбуваються процеси, які з’являються під час бігу, але без бігу. Ці процеси важливо розуміти, тому що від бігу ніхто не помирає, відповідно від панічних атак також. Це дуже неприємне відчуття, але не шкідливе. Воно триває 3-5 хвилин, бо ми не можемо довго бігти, наші ресурси зникають. Для того, аби повернутися у нормальний стан, психологи радять сісти і вирівняти дихання, або спробувати поприсідати, імітуючи біг. В іншому разі – просто перебути цей момент. Панічна атака може статися у будь-якої людини. Кожен четвертий у світі стикався з цією проблемою.

Що робити, коли тебе не полишає відчуття тривоги?

Тривога є абсолютно природною реакцією нашого тіла. Люди, які зовсім не тривожаться, вони помирають, у них відсутнє почуття страху та самозбереження.

Так біологічно закладено, що ми народжуємося я з різними рівнями тривоги. Більш тривожні особи майже у всьому вбачають небезпеку, тоді як менш тривожні навіть не думають про це. Потрібно навчитися жити з цією тривогою. Проблемою це стає у випадках, коли тривога з’являється нізвідки і заважає жити. Тоді потрібно звернутися до спеціаліста.

Часто ми чуємо “навіщо йти до психолога, я нормальний”. Чи є такі дзвіночки, які підкажуть, кому потрібно звернутися до психолога?

Психолог – це особиста справа кожного. Немає єдиного критерію, який допоможе зрозуміти, що потрібно йти до психолога. Ви, звичайно, можете поговорити з подругою чи другом, але не завжди вони можуть допомогти, вони діють на інтуїтивному рівні. У психології є багато інтуїтивного, але до неї додається раціональне (розуміння чому саме так).

Коли саме йти до психолога? Коли розумієте, що життя іде не в тому напрямку, куди потрібно; коли не розуміємо причину, чому так; коли розумієте, що ваші стосунки не такі, які хотілося б; коли розумієте, що застрягли у депресивному стані і не можете самостійно вибратися.

У соцмережах нас оточують багато букмекерської реклами. Чи багато серед ваших клієнтів людей, які стали залежними. Як це лікується?

Формування залежності дуже непроста річ . Я мало з цим працюю. Залежність небезпечна тим, що вона формується у підкірці, тому ми не можемо змусити себе кинути пити, курити, грати і тд. Не буває колишніх залежних, їх підкірка завжди відчуватиме задоволення від думки про чарку, сигаретку, чергову ставку і тд. Підкірка не вміє думати про наслідки, вона може відчувати лише задоволення і незадоволення. Якщо у вас похмілля – хочеться випити, програли – зіграти ще раз. І так буде з будь-якою залежністю. Потрібно звернутися до спеціаліста і виконувати всі його поради.

Як обережно вивчати психологію? Як в потоці інформації не «накрутити» себе?

Коли медики чи психологи вивчають психологію чи медицину, вони все приміряють на себе. Ви, як журналісти, відповідальні за критичне мислення, ви повинні вміти аналізувати. Формуйте критичне мислення, перевіряйте інформацію, працюйте з першоджерелами та спілкуйтеся з фахівцями.

Ніколи не читайте психологічні поради в інтернеті, там скільки фейків і сміття, що це може вам лише нашкодити.

Багато студентів у пошуках себе втрачають мотивацію. Як знайти себе і не втратити мотивацію?

Насправді ми можемо робити помилки. Наше життя відбувається сьогодні. У нас завжди є вибір. Можна шукати виправдання, а можна спробувати щось змінити. Можна багато шкодувати про минуле. Мені подобається фраза, “все, що ми втрачаємо, ми насправді набуваємо”. І справді, це наш досвід. Не бійтеся зробити помилку, ніколи не пізно все змінити!

Рекомендації для журналістів як говорити з людьми, які мають посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)

Зазвичай ПТСР настає після великої травматичної події (ДТП, пограбування, зґвалтування, війни). Проте він настає не у всіх: лише 20% людей, які пережили подібні ситуації, матимуть ПТСР. Варто запам’ятати, що експертом страждання є завжди клієнт, а не психотерапевт. Він завжди має право говорити, бо це тільки його біль. Психолог не оцінює цих станів, лише пробує лиш розуміти, як почувається людина. Не можна казати, що я розумію клієнта, а я лиш намагаюся його зрозуміти.

У людей з ПТСР ми не розпитуємо про травми. Якщо почати розпитувати, людина отримає ретравматизацію (повторно переживе травму). Коли людина буде готова говорити про це, вона сама почне розповідати. Ми завжди можемо поставити уточнюючі питання, але потрібно, аби людина відчувала, що контролює все, і могла у будь-який момент зупинитися.

До речі, представниця FLEX третьокурсниця Олександра Самборська підготувала мотивуючі подарунки для учасниць зустрічі, яких обрав спікер після їх запитань.

Юлія Данилюк

ЖРН-32с