Пам’ять про Тараса Шевченка крізь століття, яка єднає
18 березня у Центрі культури та дозвілля Львівського національного університету імені Івана Франка відбулася Урочиста академія з нагоди 212-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка. Захід відбувся за ініціативи заступниці декана факультету журналістики, доцентки кафедри теорії і практики журналістики Наталії Шайди. Допомагав із постановкою Заслужений артист України Роман Гавриш.
На початку дійства всі присутні вшанували полеглих воїнів хвилиною мовчання. Такий початок став невід’ємною складовою будь-якого заходу. Він свідчить, що ми пам’ятаємо, завдяки кому живемо та продовжуємо творити історію.
Програма заходу була насиченою різними форматами: виконання пісень, театральна постановка, презентація осучасненого Шевченка. Урочистість відкрили піснею «Думи» у виконанні студентки четвертого курсу Христини Кругляк та студентки першого курсу Анни Рудої. Пісня, покладена на слова вірша Шевченка «Думи мої, думи мої», задала тон атмосфери для авдиторії.
Головна частина заходу – постановка поеми Тараса Шевченка «Великий льох» за участі студентів першого курсу факультету журналістики. На думку учасників театралізованого дійства, Олена Стойко – режисерка-постановниця, без якої втілити у життя цю поему було б неможливо. Саме вона запропонувала постановку цієї поеми та написала сценарій до неї. «За дуже недовгий період часу ми, як колектив і новоспечена театральна трупа, проробили величезну кількість роботи, і це заслуговує справді високої похвали. Чому саме ця поема? Бо «Великий льох» – це дуже злободенна поема-містерія, яка не отримує достатню кількість уваги, коли йдеться про Шевченка.
Бути режисеркою і загалом дотичною до цього дійства було для мене справжньою честю, і я неймовірно вдячна усім учасникам та учасницям того, що ми створили разом. Сьогоднішній день був справді чарівним: ми робимо воістину важливу справу і викладаємось на повну, це відчувається. Сьогодні ми вперше заявили про себе, як про талановиту, небайдужу, співочу та творчу молодь. Вперше, і щиро вірю, що не востаннє!» – поділилася враженнями Олена Стойко.
Робота над виставою була кропіткою та дещо виснажливою. Першокурсники проводили репетиції під час пар і опісля, шукали потрібні атрибути, особливо вбрання. Витрачали свій час, щоб зберегти пам’ять про творчість Тараса Шевченка та відкрити його особистість з іншої сторони. Попри те, що часу на постановку було обмаль, вдалося все відіграти та занурити авдиторію в ту історію.
Після вистави учасники та учасниці отримали багато слів похвали від однокурсників, викладачів факультету, близьких та, зокрема від декана факультету Мар’яна Лозинського: «Ви створили прекрасні миті, задля того, щоб усі поринули у творчість Шевченка через призму сучасності. Дякую тим, хто прийшов сьогодні і хочеться поспівчувати тим, хто пропустив це дійство».
Висловила слова захвату про виступ студентка-першокурсниця Анна Возняк, зазначивши: «Якби мене попросили описати цей виступ одним словом – це було б неперевершено. Без перебільшень, це справді було дуже захопливо. Мені надзвичайно сподобалася гармонія сценічної дії у поєднанні з музикою – усе виглядало так цілісно. Особливо вражає те, що ви організували це самі – це додає ще більшого захоплення і поваги до вашої роботи. Я щиро вражена тим, скільки крутих і талановитих людей навчається поруч зі мною. Чесно кажу, йдучи на ваш виступ я очікувала всього, але не такого». Крім неї, Ольга-Софія Чорній студентка першого курсу теж поділилася емоціями від вистави: «Відчувалося, що студенти вклали багато зусиль, емоцій і праці в кожну деталь. Атмосфера була настільки жива, що я повністю занурилась у те, що відбувається на сцені. Після вистави залишилось приємне відчуття натхнення і вдячності за таку працю. Дуже рада, що стала частиною цього моменту».
Враженнями від вистави зокрема поділилися студенти дванадцятої групи: «Вистава чудова! Дуже сподобалось, як усі справді спробували зрозуміти своїх персонажів. Майже не було відчуття фальшу, тобто, от як лірник сліпий – то ти йому і віриш, що він справді осліп, і так з рештою персонажів. Зокрема, хочу виділити, наскільки гарно зрежисовано: чудова дикція і, що не менш важливо, усіх було чудово чути, що часто стає проблемою в таких постановках», – емоційно звідгукнулася Марія Грабовська.
«Виступ дуже гарний і насичений! Особливо хочу відзначити музичний супровід та деякі пісні, які досі не чула. Переглядаючи виставу, можна точно сказати, що було зроблено багато роботи, за що дякую всій команді, адже ви подарували нам дуже класний досвід. Настя і Ліля з нашої групи – великі молодці!», – поділилася враженнями Юлія Гула.
«Я була вражена тим, що навіть сценарій був прописаний дівчиною з нашого курсу – це дуже круто! Думала, що буде щось уже давно існуюче, як у школі буває. Але вдалося передати атмосферу того часу. Костюми і вигляд у всіх класні, і акторська гра – я шокована вашим талантом!» – висловила захват Вероніка Гужва.
Коментарі свідчать, що молодь цінує українську культуру та із задоволенням відвідує заходи. Це доказ того, що ми незнищенна нація, яка не забуває своє минуле, а відтворює його знову і знову. Шевченко продовжує жити в наших серцях. Його творчість цінують та поширюють досі. «Великий льох» – це одна з поем видатного літератора, яка ожила на сцені та набула нового значення.
Завдяки зусиллям багатьох людей вдалося втілити цей задум і їхній вклад у виставу неоціненний. Богдана Школьна прожила свою роль щиро і натхненно, зігравши Душу: «Це був важкий місяць проживання і виношування цієї містерії. Але як завжди це буває в останній момент вистава ожила завдяки командному духу і спільній роботі. Так цікаво, коли хтось грає на гітарі, фортепіано, повторює пісню водночас. Так звучить справжня любов до того, що робиш. Попри складнощі в організації, ми змогли показати справжню душу української культури. Думаю, Шевченко нами б пишався».
Показ вистави став моментом, який повернув авдиторію до вічних тем, з якими бореться українська держава. Багато хто перейнявся виступом, не втримав сльозу та задумався про життя та долю України. Емоцій було чимало – це значить, що постановка була недаремною. Вона пробудила щось усередині, показала глибину трагедії.
Після вистави авдиторія мала змогу побачити, який би вигляд мали соцмережі Тараса Шевченка, якби він жив і творив у наш час. Презентацію «Кобзар.live» представила студентка третього курсу Андріана Дячишин яка придумала структуру, інстаграм та наліпки. Шевченко постав для нас у ролі інстаблогера, який «після Тихої Нави ревів, як Дніпро». Також він начебто створив телеграм-канал, щоб записувати там все, як у щоденник. Студентка першого курсу Вікторія Тисяк створила телеграм, а Богдана Школьна – тикток, який став своєрідним осередком мистецтва поета. Завдяки такій ідеї постать Шевченка заграла новими барвами у сучасному сприйнятті його постаті та величі.
Урочисту академію завершила піснею «Я з України» гурту Мері. Є версія, що Тарас Григорович Шевченко слухав би цю пісню, якби жив у наш час.
Основоположник нової української літератури зібрав факультетську спільноту, щоб згадати, подумати та продовжити жити попри всі труднощі.
Насамкінець студенти першого курсу, які брали участь у виставі, мали змогу зробити спільну світлину, щоб закарбувати цей день назавжди. До спільної світлини долучилися й військові, які завітали на Урочисту академію, приурочену Тарасові Шевченкові.
Подія не лише об’єднала студентів, викладачів, гостей, а й надихнула на нові звершення і засвідчила: те, що роблять студенти, не лишається поза увагою широкої академічної спільноти факультету і знаходить щирий відгук!
Анастасія ПАНАСЕНКО,
студентка першого курсу
Фото Ярини ПРИШЛЯК