«Сьогодні закінчується не лише моя історія на факультеті»: вручення дипломів магістра

29 січня 2026 року в Актовій залі Університету відбулася урочиста академія з нагоди вручення дипломів магістрам освітніх програм «Журналістика» та «Міжнародна журналістика». Студенти, які вступали у часи пандемії COVID-19, пройшли етапи дистанційного навчання, повномасштабного вторгнення і сьогодні вже як реалізовані молоді журналісти здобули перший науковий ступінь магістра.

Декан факультету журналістики Мар’ян Лозинський, відкриваючи урочисту академію, згадав про 108-му річницю подвигу Героїв Крут – курсантів і студентів, які у 1918 році стримали наступ на Київ. Також усі присутні вшанували хвилиною мовчання випускників факультету журналістики, які загинули в українсько-російській війні.

Мар’ян Лозинський подякував випускникам від імені деканату факультету журналістики за любов до факультету, повагу та добре слово на адресу рідної альма-матер. Він закликав не тримати зла й пам’ятати про рідний факультет та Університет, а у своїй професійній діяльності дбати про Україну.
«Не можете забути про наше прохання говорити і писати правду та бути доброю Людиною, як заповідав глава УГКЦ Блаженніший Любомир Гузар», – наголосив декан. Також він звернувся до батьків, рідних і близьких випускників та побажав їм здоров’я і подальшого опікунства над своїми дітьми.

Привітала з випуском і отриманням диплома магістра проректорка з наукової роботи та інновацій, професорка Олена Валеріївна Квас, наголосила: «Випускники – це вже фахові журналісти, вмотивовані та сильні спеціалісти, молодь, яка має гарне професійне портфоліо. Бажаю успіхів у професійному житті, щоб ваше слово мало вартість і цінність». Проректорка побажала магістрам особистих здобутків, а також відчуття повноцінності й особистої захищеності, разом із тим – ідентифікації себе як випускників одного з найкращих університетів України та Європи.

Завідувач кафедри зарубіжної преси та інформації, професор Мар’ян Житарюк, виступаючи, зауважив, що серед магістрів є автори «Вісника Львівського університету. Серія: Журналістика». «Ви навчалися в час глобальних змін і ризиків, в умовах повномасштабної війни росії проти України, девальвації цінностей, зростання використання штучного інтелекту, у непростий і відповідальний час для журналіста. Сьогодні журналіст – це аналітик, який допомагає зрозуміти складну реальність. Бажаю вам зберегти внутрішню свободу, професійну чесність і людську гідність», – зазначив професор.

Завідувачка кафедри радіомовлення і телебачення, доцентка Парасковія Дворянин, звернулася до випускників зі словами: «Батьки, коли випускають дітей з дому, дуже хвилюються і хочуть якомога довше затримати їх у цьому домі. Викладачі, педагоги мають такі ж самі відчуття. Ми теж, коли випускаємо вас з “дому”, з нашого факультету, хочемо якнайдовше вас затримати, бо ви – дивовижні. Ви знаєте, що таке честь професії, і ми за вас спокійні. Ми вас відпускаємо та закликаємо завжди повертатися додому».

З вітальним словом виступила і завідувачка кафедри нових медій Наталія Габор і зазначила: «Ви живете в центрі подій, у центрі історії, і через ті події, які ми зараз проживаємо, це відчуття ще більше посилюється. Ми навчали вас усіх однаково, але кожен з вас візьме щось своє. Ви згадуватимете різне, але хотілося б, щоб не забували: журналістика, як і медицина, – у ній найважливіше не нашкодити. Технології змінюються дуже динамічно і продовжуватимуть це робити, штучний інтелект уже пише тексти й удосконалюватиметься ще більше, але чесність і порядність, які мають допомагати тим, хто цього потребує, – це те, що робить цю професію особливою. Пам’ятайте свій Університет і постійно вдосконалюйтеся. Запрошуємо в майбутньому приходити й ділитися своїми знаннями з такими, як ви сьогодні».

Серед гостей у залі був присутнім Олег Косінський, дідусь випускниці Діани. Він звернувся до усіх присутніх з теплими словами вітань: «Сьогодні великий день, адже ви вступаєте в новий етап свого життя. Українці зараз перебувають у дуже складному стані. Найважливіше – спільно дбати про те, щоб не втратити державність і Україну, та разом із вами будувати майбутнє, адже дуже багато залежить від вас – від того, як ви прославлятимете нашу державу та Збройні Сили України». Також Олег Васильович подякував професорсько-викладацькому складу факультету за науку й знання і побажав подальших успіхів у вихованні нових поколінь журналістів, зацікавлених суспільним життям.

Радісно, що на урочисту академію вручення диплому завітав і батько випускниці, військовослужбовець Сергій Николайко: «Від імені батьків і всіх родин вітаю випускників із завершенням навчання та здобуттям ступеня магістра журналістики Львівського університету. Хочу подякувати вам за надійний тил, за те, що підтримуєте Збройні Сили України. Нелегко нам дається боротьба з російським агресором, тому ваша допомога вкрай важлива».

Магістриня Соломія Долик, звертаючись до академічної спільноти, зазначила: «Сьогодні ми отримуємо ці дипломи не задля того, щоб просто їх мати. Ми отримуємо ліцензію на те, щоб бути голосом правди в часи, коли інформація стала найгострішою зброєю. Наша зброя – це слова, які можуть як ранити, так і лікувати, можуть знищувати довіру і відновлювати її. І вибір, як ними користуватися, тепер – лише за нами. В умовах повномасштабної війни правда особливо цінна, а наші слова мають особливу вагу. Маємо не забувати, завдяки кому ми маємо цей фініш і цей старт. Маємо пам’ятати про випускників факультету, які зі зброєю в руках відстоюють нашу державу. Дякую факультету за людей і безцінні знання, батькам – за недоспані ночі, випускникам – за те, що ми були разом усі ці роки».

Розчулила присутніх своєю промовою випускниця Лілія Брезгунова, згадавши загиблого викладача факультету Богдана Маркевича, наголосивши на цінності життя та болю, що декотрі з батьків, які вже не можуть обійняти своїх дітей. Вона зауважила, що ще зранку прийшло усвідомлення того, що це справді крапка. «Позаду надто багато того, що було вперше, а попереду – багато того, що буде справді самостійним. Під час навчання ми завжди могли повернутися до Університету й знову ставати студентами, проживати своє студентське життя. Але час змінився, і кожному з нас час рухатися тільки вперед. Саме про цю крапку я й мовлю. Крапка стала стартом руху вперед. Університет став частиною нашого становлення як особистості. Світ надто жорстокий, а життя надто коротке, щоб боятися помилитися, тому хочу, щоб кожен з нас просто зараз втілив будь-яку свою мрію», – наголосила Лілія.

Поділилася своїми студентськими спогадами й емоціями Сніжана Добромильська: «Сьогодні закінчується не лише моя історія на факультеті, а й історія кожного з вас – випускників-магістрів факультету журналістики. Від сьогодні ми вже не студенти. Бажаю кожному з вас знайти себе або принаймні не зупинятися на своєму шляху, досягати поставлених цілей і просто бути щасливими. Ми сьогодні тут завдяки Силам оборони України, і за це заплачено велику ціну. Пам’ять – це не вшанування раз на рік, не пост у Facebook і навіть не гучні слова. Пам’ять – це дія. Саме тому ми відкрили збір “Диплом із донатом” для батальйону “Нахтіґаль” 20-ї бригади “Любарт”, де служать випускники факультету. Це наша подяка і підтримка тим, хто боронить країну та наше право жити».

На завершення від випускників виступила магістриня Оксана Бондарчук і, окрім подяки викладачам, батькам, Збройним Силам України та слів вітань колегам-магістрам, зауважила: «Кілька років тому, коли ми прийшли до Університету, думали, що потрапили у велике й незрозуміле, а сьогодні розуміємо, що велике і складне тільки починається. Університет навчив нас дивних речей: пари можуть тягнутися довго, а роки – летіти непомітно швидко. Факультет – це про людей. Цей час навчив нас того, що ми можемо значно більше, ніж думали. Попереду не завжди легко, але пам’ятаймо: “Сміливі завжди мають щастя”».

Сюрприз, який організувала для усіх заступниця декана факультету журналістики Наталія Шайда, об’єднав присутніх українською піснею. Привітати випускників з успішним завершенням навчання в Університеті та здобуттям ступеня магістра журналістики завітали студенти першого курсу, які виконали для них кілька пісень під гітару.

Тетяна БУРДЕГА,

доцентка кафедри української преси

Фото Мар’яна Павлика, Ярослава Табінського