Від Львова до Познані: як студенти факультету журналістики розповіли про 1000 днів спротиву

Усе почалося зі Львова, нічного автобуса, валіз і відчуття, що попереду на нас чекає щось більше, ніж просто освітня подорож. З 18 по 22 листопада десять студенток факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка поїхали на тижневе стажування до Польщі в рамках міжнародного проєкту “Протидія російській дезінформації в Україні та країнах ЄС: ефективна перевірка фактів”, який реалізувався завдяки підтримці Вишеградського фонду. Саме в Університеті імені Адама Міцкевича в Познані, серед європейського темпу життя і неймовірної відкритості викладачів, нам вдалося не лише зануритися в інтелектуальне середовище польських колег, а й подивитися на себе та на свою країну з нового ракурсу.

День перший. Знайомство, інтерв’ю та вежі з кульок

Наш перший день розпочався з лекції на факультеті політології та журналістики. Німецька викладачка Ганна МакМагон-Кол із першої хвилини створила атмосферу довіри й активної дискусії між студентами з різних країн, які прибули з Іспанії, Казахстану, Південної Кореї та Білорусі. Ми говорили про інформаційну безпеку, фактчекінг, штучний інтелект і його вплив на журналістську освіту. Особливо цікаво було почути, як європейські студенти взаємодіють з алгоритмами й що вважають загрозами у своїх медіа. Одним із практичних завдань стало інтерв’ю зі студентом з іншої країни на тему війни Росії проти України. Для усіх ця вправа стала справжнім викликом, адже варто було подолати мовний бар’єр, водночас не образивши свого співрозмовника, та зрозуміти його погляди. Після обіду ми розділились на команди для виконання інтерактивних завдань. Так, ми будували вежі з повітряних кульок, працювали з зображеннями та навчалися слухати й довіряти один одному. Хоч вправи й здавались спершу ігровими, проте вони навчили нас важливого – ефективній роботі та комунікації у команді.

Вівторок. Відеопрезентація “1000 днів війни”

На другий день ми отримали завдання, яке вимагало не лише журналістських навичок, а й глибокого осмислення теми війни. Студентам варто було поділитися на три команди та створити матеріал на тему російсько-української війни у форматі подкасту, відео або презентації. 19 листопада 2024 року виповнилося 1000 днів від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Саме тому наша команда, яка складалася переважно з українських студентів, працювала над відео, що стосувалося річниці великої війни. Ми обрали 11 міст України: Алчевськ, Сєвєродонецьк, Ніжин, Кагарлик, Миколаївка, Кривий Ріг, Запоріжжя, Херсон, Луцьк, Львів і Миколаїв. Тут ми народилися, зростали, проводили дитинство і юність, тому нам було важливо показати європейцям, якими ці міста були до війни, і що з ними стало після російської агресії. Робота над відео тривала протягом двох днів: хтось писав текст, поки інші шукали архівні фото, а комусь довелося працювати над монтажем і налаштуванням звуку.

Ідея відео була простою і водночас болісною: показати Європі, що Україна – це не просто мапа з новин, а країна з реальними містами, які мали своє життя до війни, а сьогодні платять страшну ціну за свободу. Ми відчували, що маємо говорити від імені тих, хто вже ніколи цього не зробить. Втім, результат нашої праці того вартував, адже реакція на готове відео перевершила всі наші очікування. Деякі польські викладачі не змогли стримати сліз і після показу підходили до нас, дякували за особливий підхід до завдання та висловлювали підтримку.

Середа. Студія TVP та Центр Шифрів Енігма

Цього дня ми мали нагоду зазирнути по той бік телевізійного екрана. Екскурсія до польського телебачення TVP показала, скільки зусиль і технологій стоїть за щоденним інформуванням громадськості. Ми побачили монтажні кімнати, апаратні, гримерки та студії. Нам навіть дозволили спробувати себе в ролі ведучих прогнозу погоди перед справжньою камерою.

Наступною нашою зупинкою став Центр Шифрів Енігма – музей, присвячений однойменній шифрувальній машині, якою користувалися в період Другої світової війни. Що цікаво, це місце є результатом спільної роботи міста Познань і Університету імені Адама Міцкевича. Історії про дешифрувальників, інтерактивні завдання на шифрування й атмосферний дизайн експозицій створили ефект “присутності” в тодішній епосі. Тут історія оживала через різноманітні коди, цифрові головоломки та розповіді про геніальних математиків і криптографів.

Четвер. Есеї, що не залишають байдужими

Найемоційнішим днем стала презентація збірки студентських есеїв “Рік війни”, написаних українськими учасниками проєкту. Це були особисті історії про окупацію, втрату дому, евакуацію, тривожні ночі, але також про віру, спротив і силу. У цих текстах відобразився голос покоління, яке переживає юність під звуки сирен і тривожні новини з фронту. Професор Бартош Городецький і доцентка Наталія Войтович підтримали ідею перекладу текстів на польську, словацьку, угорську та чеську мови, щоб видати їх як збірку до третьої річниці повномасштабного вторгнення. Пізніше ми відвідали лекцію професорки Пауліни Поспєшної про громадські ініціативи в умовах війни. Зокрема, про українські, польські, литовські, грузинські громадські організації, що допомагають переселенцям, мобілізованим і пораненим.

Пʼятниця. Дебати й песик Вільям

Останній день стажування в Польщі почався з лекції професорки Агнешки Степінської на тему: “Дезінформація як загроза політичному інформаційному середовищу (PIE)”. Ми поглибили свої знання про поняття місінформації, дезінформації, малінформації та спробували навести реальні приклади. Найбільше фейків студенти згадали серед тих, які поширювала Росія з метою дестабілізації українського населення. За словами професорки Степінської, вона теж дізналася багато нового з наведених нами прикладів про інформаційну війну агресора. Після лекції відбувся практичний воркшоп з Артуром Лореком, політологом, докторантом Докторської школи соціальних наук Університету імені Адама Міцкевича з дисципліни “Політика та адміністрування”. Він познайомив нас із форматом оксфордських дебатів і розповів про цінність аргументації, вміння слухати й відповідати.

“Основна ідея таких дебатів полягає в тому, щоб провести добре підготовлену, гідну, аргументовану та доброзичливу форму дискусії між учасниками, щоб довести правду. Саме тому це важливо, у випадку теми про дезінформацію це ще важливіше, оскільки це дає нам інструмент для пошуку правди”, – прокоментував пан Лорек.

До речі, з нами весь цей час був особливий учасник – песик Артура, на ім’я Вільям. Він чемно сидів на заняттях і, здається, вловлював суть не гірше за людей.

Фінальною подією останнього дня стажування стало спілкування з Андреасом фон Бекератом – послом Швеції в Польщі. Його виступ про важливість підтримки України та майбутнє після перемоги став логічним завершенням цього продуктивного тижня.

Замість епілогу

Це стажування стало для нас не лише професійним викликом, а й важливим етапом особистого зростання. Ми навчилися працювати в новому середовищі, шукати правду в часи тотальної дезінформації, а також розповідати світові про те, що відбувається в Україні. Кожен день у Познані не давав забути, що навіть у безпечному просторі Європи війна не зникає з наших думок, а наша журналістська робота – міст між двома світами. Ми повернулися додому з новими знаннями та з розумінням, що боротьба за правду потребує єдності та сміливості. І ще – людяності, саме вона об’єднала українських студентів із польськими колегами, які щиро демонструвати свою підтримку й небайдужість усі ці дні.

Над матеріалом працювала Влада Пономарьова