Вишиванка – «нервова система» нації

18 травня на факультеті журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка баритону голосів акомпонував лейтмотив вишиванок. Студенти не мали морального права проігнорувати свято функціональне та багаторівневе, тому доклали максимум зусиль для того, аби український менталітет гаптований мереживом на білих сорочках зайняв свою функціональну нішу у стінах закладу.

Істерія перед сесією пророкувала моральне самознищення, молодь інстинктивно впадала у відчай, кожен замикався в собі не даючи ніяких позивних. Катастрофічно бракувало яскравих кольорів, різноголосся і усмішок . Роль каталізатора почуттів і настрою несподівано перебрала на себе вишивка, зробила своїх власників духовно незалежними від контексту життєвих подій. Організатором свята стала Мирослава Степанівна Рудик, наш викладач з дисципліни теорія і методика журналістської творчості. Свято вишиванки згуртувало нас, вирішило проблему налагодження гармонії душі зі світом. Учасники несвідомо відкинули увесь пласт негативу, відреклися від буденності і розповідали кольором, візерунками, орнаментом, стилем про свої думки і переживання, не даремно вишивку називають «молитвою без слів».

Завідувач кафедри теорії і практики журналістики професор Крупський І.В. люб’язно запросив нас виступити у своєму кабінеті. Тож студенти групи ЖРН-14 поділилися палітрою емоцій з викладачами, занурили їх у «живий всесвіт» української етнокультури, використали увесь арсенал поезії, прози і пісень. Виступ модернізували дещо на сучасний лад, втілили нові тенденції у аплікації вишиванок і постановці номерів. Таким чином свято абсорбувало у себе віковічні традиції народу і нові меседжі молоді.

Студент групи жрн-14 с Лукіянчук Петро.