Інтерв’ю замовне й бездоказове

Нещодавно у часописі «Високий Замок» було надруковане інтерв’ю з Ярославом Гарасимом, професором Університету, під назвою «Половина деканів, які підписали проти мене колективне звернення, мої приятелі». 

Ця публікація викликала резонанс серед науково-педагогічних працівників факультету журналістики та стала предметом обговорення на нараді завідувачів кафедр та декана факультету як зразок інтерв’ю на замовлення. Не вдаючись у докладний аналіз цього опусу, зазначимо, що  Я. Гарасим виголосив нічим не підкріплені твердження.

Це, зокрема, добре простежується у відповіді Я. Гарасима на запитання «Можливо, ви знаєте як побороти хабарництво у Львівському університеті?», що, погодьтеся, звучить як підтвердження того, що в університеті є хабарництво. Звісно, теми хабарництва і корупції важливі, з цими явищами потрібно боротися там, де це є. Фактів, які б свідчили про ці ганебні явища у стінах нашого Університету, ми не знаємо. Принаймні на факультеті журналістики цього немає. Натомість після бездоказових звинувачень колективу Університету в хабарництві тінь падає на Університет і на університетську спільноту загалом. В аудиторії «Високого Замку» може скластися хибне враження про кожного члена нашого науково-педагогічного колективу.

Відповідь Ярослава Гарасима «не зупиняти компетентні органи…» викликає здивування, адже компетентні органи не підпорядковуються жодному працівникові Університету. Якщо пану Гарасиму відомі факти впливу на компетентні органи, зокрема за час його перебування на посаді декана чи проректора, то що він зробив для того, аби їх не було. Пан професор, роблячи такі гучні й серйозні заяви, мав би озвучити конкретні факти та прізвища тих, хто формує такий «імідж» Університету.