У домі письменства та поезії

13.10.2017 | 19:41

У десятий день жовтня студенти факультету журналістики ЛНУ відвідали Спілку письменників України. Молодь поспілкувалась з творчими людьми організації, дізналась, як на практиці поєднати журналістику та літературу й отримала в подарунок книги з підписами авторів. Також студенти мали змогу послухати поради щодо журналістики та письма від українського поета, прозаїка, публіциста та керівника видавництва «Український пріоритет» Володимир Шовкошитного.

Національна спілка письменників об’єднує професійних літераторів України. У цю когорту входять: поети, прозаїки, драматурги, критики та перекладачі. Львівська філія налічує близько 140 митців слова. До їх числа входить Марія Людкевич, яка провела зі студентами діалог та зачитала декілька улюблених віршів. Пані Людкевич — українська поетеса та керівник літературної студії «Джерельце». Вона любить дітей, близько п’яти років вчителювала та видала 25 дитячих книжок. Жінка продекламувала декілька улюблених поезій різних збірок, серед яких виділила вірш «Дідо тойвово», у якому йдеться про справжнього львівського дідуся з люлькою та маринкою, який мандрує в Стрийському парку.

З юними та натхненними бесідував й голова Львівської обласної спілки письменників Ігор Гургула. Письменник, поет, публіцист, драматург та видавець — студенти мали змогу дізнатись про все і трішки більше. Пан Гургула за свій життєвий досвід навчився вдало поєднувати літературу та журналістику, адже за його плечима робота у цих двох галузях, а також журналістська освіта ЛНУ.

«Журналістика збагачує досвідом, який можна втілити в літературі», — розповідає Ігор Васильович. Він навів декілька життєвих ситуацій, коли у такому тандемі народився новий твір. До прикладу, пан Гургула зустрів монахиню-єврейку, історія якої його вразила. Ще будучи дівчиною, вона закохалась в українського хлопця, який воював в армії УПА, та прийняла християнство. Ще тоді юнка пообіцяла, якщо він загине, то бути їй монахинею. Так і сталось. Тоді письменник зрозумів — це ж готовий твір. Згодом у поєднанні журналістського досвіду та літературного таланту він видав книги: «АТОманія», «Лео Бельгікус», «Лис Смітярський» та «Мартуся зі Львова».

Володимир Шовкошитний закликав студентів факультету журналістики вчитись та активно займатись саморозвитком, але передовсім він дав одну пораду.

«Якщо ви маєте в серці те, що не вмирає, то ви — істинний журналіст. Безумовно все життя вам треба розвиватись, адже діамант потребує шліфування»

Одного разу в місті Еліста, що в Росії, заразили СНІДом 37 дітей. Будучи журналістом, пан Шавкошитний вирушив туди, аби дослідити ситуацію, але перед тим дізнався та вивчив усе про СНІД. Коли він приїхав на місце, то виявив, що у дітей був насправді гепатит, це він довів місцевим медикам, відтак вони розпочали боротьбу, де вже був поставлений правильний діагноз. Таку життєву історію Володимир Федорович навів як приклад того, що журналіст повинен досконало вивчити ситуацію, яку він описує та людей, з якими працює.
Іван Федорович поділився деталями щодо роботи видавця. Філософією його видавництва є публікування того, що популяризує, розвиває та покращує українську літературу та Україну, відтак і назва видавництва — «Український пріоритет». Загалом чоловік любить та плекає свою мову, закликає її берегти. Зокрема в нього викликав захоплення львівський ведучий Остап Дроздов, який в ефірі попросив блоґера і журналіста Юрія Романенка перейти з російської мови на українську, адже всі ми громадяни країни, у якій державна мова саме ця. Пан Шовкошитний вважає, що добро має захищатись,а найважливіші цінності у житті людини — мама, відповідно й родина, та рідна земля.

Лицарям пера пан Шовкошитний радить завжди тримати в руках книгу, адже «ті, хто читає, завжди керуватимуть тими, хто дивиться». Як видавець серед улюблених книг виділяє «Українська спадщина» Олекси Різникова, «Прожити і розповісти» Анатолія Дімарова та «Війна кличе» Петра Билини. Зокрема захоплюється останньою, адже вона показує весь колорит та особливість української мови. Також Володимир Федорович вважає, що діалекти дуже збагачують та насичують українську мову, відтак закликає не боятись їх використовувати в літературі.

Кожен з письменників,які були присутні,розповіди про свої досягнення.Це було дуже цікаво. Найбільше мене надихнув Ігор Гургула, я вирішив придбати його книгу «посмішка Агура», а в подарунок отримав ще й збірку поезій «Трикутник» та оповідку «Лис Смітярський».», — студент факультету журналістики Павло Дак.

Особливо мене надихнув Володимир Шовкошитий . Він є прикладом того, як варто любити свою країну “не тільки до глибини душі, а й до глибини кишені» , як довести, що українські книжки здатні створити конкуренцію зарубіжним, як показати світові і насамперед (!) українцям, що в нас є молоді автори, котрі вміють вправно володіти слово», — студентка факультету журналістики Вікторія Дяченко.

Підготувала

Юлія Кизик

Студентка факультету журналістики (жрн-12с)