Вечір пам’яті

Голодомор 1932–33 років: пам’ятаємо…

21 листопада 2018 року в Першій львівській медіатеці студенти другого курсу факультету журналістики вже вдруге провели вечір пам’яті 85-ої річниці жертв Голодомору 1932–1933 років.

Упродовж години учасники заходу вражали глядачів своїми виступами, а це: і поезія, і перформенси, і мультиплікаційне відео, і авторський фільм. Поезія Христини Борсук та Артура Дроня, Мар’яни Ісак пробирала до мурашок та розчулювала своїми образами. Особливе звучання «Мелодії» М. Скорика на бандурі у виконанні Юлії Кононенко навіювала жаль за мільйонами невинно замордованих жертв. Студенти цитували неправдиві документи, які заперечували Голод, а представники 22 групи навіть розіграли аналітичне ток-шоу, яке викрило сутність та цинічність радянської влади. У танцювальному перформансі Мирослави Кміть лише за допомогою сценічного руху і пластики вдалося передати глибокий біль тих нелюдських реалій, у яких доводилося жити українцям.

Не оминули й теми правдивої, об’єктивної журналістики. Студенти 21 групи зняли фільм «Навіть великі часом брешуть». Над ним автори працювали упродовж двох місяців, зйомки якого відбувалися у шістьох різних локаціях. Це розповідь про двох журналістів – Гарета Джонса та Волтера Дюранті. І якщо перший із них був викривачем страшного Голоду, то інший за свої брехливі матеріали отримав Пулітцерівську премію.

Емоційно вражала коротка інсценізація 23 групи, яка, на прикладі 10 осіб, умовно помираючих від голоду, символічно показала ті 10 мільйонів жертв. Студентська постановка продемонструвала абсурдність невизнання Голодомору винуватцями цієї трагедії, які досі не визнають його геноцидом українського народу.

У заключному слові організатор вечора доцент кафедри української преси Тетяна Слотюк зауважила: «Такі моменти, як сьогодні, об’єднують. Об’єднують ідейно і ментально. Я дякую вам, що ви прийняли мою ідею і втілили її. Сьогодні ви продемонстрували у своїх емоціях, переживаннях, розуміння масштабів цієї трагедії те найважливіше, що властиво українцям – вільний дух, свободу і гідність. І коли в Україні цього ж дня відзначають річницю Революції Гідності, ви демонструєте те, що українці гідні жити у тій країні, про яку завжди мріяли».

Творчість молоді – одна з найкращих можливостей показати, що нове покоління знає свою історію та пам’ятає всіх невинних жертв, яких замучила жорстока сталінська система. Ми всі повинні пам’ятати про це, а у поминальні дні запалювати свічки і згадувати убієнних голодом у молитві. А з тими, хто винен у цій найбільшій гуманітарній катастрофі ХХ століття, нас ніщо не має пов’язувати у майбутньому, окрім спільного кордону.

Наталія ВІТЮК,

студентка 21 групи