Відійшов у Вічність багаторічний декан факультету журналістики Михайло Присяжний
29 квітня 2023 року на 72-му році життя відійшов у Вічність багаторічний декан факультету журналістики, завідувач кафедри теорії і практики журналістики, професор Михайло Присяжний.
Михайло Павлович народився 30 вересня 1951 року у Ставчанах, що на Львівщині. 1977 року закінчив факультет журналістики Львівського університету. У 1989 році здобув ступінь кандидата філологічних наук, а 1990 року – став доцентом, заступником декана факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. У 1990 році Михайло Присяжний був обраний депутатом Львівської обласної ради першого демократичного скликання.
На рідному факультеті Михайло Павлович пройшов довгий шлях від асистента до декана і понад 20 років його очолював, випустивши у світ сотні талановитих журналістів. В останні роки Михайло Присяжний очолював кафедру теорії і практики журналістики. Студенти і колеги завжди відгукувалися про Михайла Павловича як про Велику Людину, журналіста від Бога, надійного друга і мудрого керівника.
Як надзвичайну і світлу людину Михайла Присяжного згадує його колега, професор кафедри радіомовлення і телебачення Василь Лизанчук: «Своєю сумлінною, цілеспрямованою, доброчинною працею, своєю доброчесністю і шляхетністю Михайло Присяжний заслужив визнання і шану в Україні та за кордоном. Він журналіст, публіцист, вчений. Тривалий час був деканом факультету журналістики нашого Львівського національного університету імені Івана Франка, завідував кафедрою теорії і практики журналістики. Свій талант, знання Михайло Присяжний віддавав Україні, відродженню і утвердженню Української Національної Держави, розвитку української журналістики, української мови, науки і культури. Михайло Павлович раптово покинув нас. Його творчо-науковий здобуток постійно буде надійним джерелом знань для студентів, для нас викладачів. Пам’ять про Михайла Павловича Присяжного вічно житиме в наших серцях».
Михайло Присяжний активно співпрацював з Українським Вільним університетом у Мюнхені, де здобув звання професора, а також працював науковим співробітником і головним секретарем університету.
Автор численних наукових праць і публіцистичних виступів, Михайло Присяжний досліджував теорію та історію журналістики, українську пресу в еміграції, актуальні питання журналістської етики. Проте особливо відчутною була його любов до живого слова – щирого, відвертого, спонтанного, проникливого. Чимало поколінь випускників факультету журналістики сьогодні пригадують завжди добрий і мудрий погляд Присяжного-декана і зі щирою вдячністю згадують поради й настанови, дружні жарти і завжди вчасні слова підтримки, адже Михайло Павлович був силою і опорою для багатьох.
Михайло Присяжний часто давав настанови молодому поколінню, ключовою з яких було багато працювати й отримувати від цього задоволення, пізнавати, творити і діставати від цього радість. Він був переконаний, що бачити якийсь кінцевий продукт праці – це велике щастя, адже це означає, що день не прожитий марно.
«Кожен із нас зустрічає чимало принад на тернистому життєвому шляху, переслідують нас небезпеки і тривоги, щасливі миті і тихий смуток. Але дорога, окреслена Всевишнім, долається легше, коли поруч вірні друзі. І коли вкотре в глибокій задумі перемотуєш цей короткометражний житейський фільм, то відпадають чи відходять на задній план побачені краєвиди і міста, подолані моря і океани, підкорені гірські вершини і на авансцені з’являються люди, без яких не відбулося б наше життя. Люди, які колись підтримали, повірили тобі, які ніколи не зраджували, які любили тебе. Їх більше, ніж недоброзичливців і ворогів. Тому спішімо освідчитися їм як при житті, так і після подоланого рубікону Вічності. Вони завжди чекають на наше любляче слово. Це своєрідний акт навернення, ніби сповідь, ніби втаємничена пора очищення, ніби молитва за назавжди втраченим і водночас – гімн наступним світлодням, у яких житимуть наші діти, внуки, правнуки. І радітимуть Сонцю і Вітру», – йдеться у фрагменті із публікації, яку Михайло Присяжний готував для газети «День» після важкої втрати своєї дружини Богдани.
Професор Михайло Присяжний залишиться у нашій пам’яті як Велика Людина, без якої б не відбулися долі сотень українських журналістів, адже він мав унікальний талант повірити, підтримати і надихнути.
Академічна спільнота Львівського національного університету імені Івана Франка глибоко сумує у зв’язку з непоправною втратою і висловлює щирі співчуття доньці Юлії та синові Павлові, онукам, близьким та колегам Михайла Павловича.
Вічна пам’ять видатному журналістові, Вчителю і Людині.
Прощання з Михайлом Павловичем Присяжним та заупокійна молитва (парастас) відбудеться сьогодні (неділя) о 19.00 у Храмі Воздвиження Христа Господнього (вхід із проспекту В. Чорновола, автозаїзд із вулиці Замарстинівської, 9).
Чин похорону відбудеться завтра, у понеділок, 1 травня, о 12.00 у Храмі Воздвиження Хреста Господнього за адресою: Замарстинівська, 9. Після поминальної літургії процесія відправиться у с. Ставчани Львівської області.
