Вшанування пам’яті Героя України Тараса Матвіїва

18 лютого Тарасові Матвіїву виповнилось би 33 роки.

У цей день, аби вшанувати його пам’ять, на факультеті журналістики зібрались представники адміністрації Університету, викладачі, студенти, випускники та військові побратими.

Розпочався захід із покладання квітів до меморіальної таблиці та поминальної панахиди, яку відправив капелан Університету. Після спільної молитви лунали спогади, слова вдячності та гідності, поетичні вірші…

«Для мене Тарас був прикладом небайдужості. Він міг залишатися у своїй теплій оселі, дивитися на події, які відбувалися в Україні, як то кажуть, з дивану, але обрав інший шлях. Тарас Матвіїв побував на Революції Гідності, а згодом був одним із перших у лавах добровольців української армії… І зараз, коли перед нашою країною стоїть нова стара загроза ­– він би однозначно впевнено сказав всім нам: “Не будь байдужим!”»

Отець Мар’ян Мисяковський

«Коли ти дивишся на молодь, яка віддає своє життя на Майдані, на східному кордоні, то задумуєшся – заради чого? Молодь мала би вчитися в університетах, потім навчати, писати книжки, робити добрі справи для держави, у якій живе. Але світ так побудований, що на рівні з добром існує і зло»

Проректор Університету Володимир Качмар

«Тарас був завжди упевненим, наполегливим та всебічно обдарованим студентом. Його мужність і героїзм заслуговують поваги та захоплення. Ми пишаємося тим, що серед наших студентів завжди були ті, хто причетний до змін та революцій в українському суспільстві. Саме таким був Тарас»

Декан факультету журналістики Іван Крупський

Зі словом-спогадом до присутніх звернулась доцентка кафедри зарубіжної преси та інформації Тетяна Хоменко, яка була науковою керівницею Тараса Матвіїва:

«Він був надзвичайною людиною, сумлінним і цікавим студентом, допитливим і водночас дуже серйозним. Буквально на моїх очах відбувалося дорослішання людини, в якої кожне слово, кожна ідея і кожна думка були на своєму місці»

А завідувач кафедри радіомовлення і телебачення Василь Лизанчук зазначив:

«Великою цінністю для Тараса Матвіїва були слова Тараса Шевченка «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля». І саме за свою хату, за нашу Україну, за волю, за правду Тарас Матвіїв віддав своє життя»

Доцентка кафедри теорії і практики журналістики Мирослава Рудик зачитала присутнім свій вірш-присвяту Тарасові Матвіїву:

Величне і святе ім’я Тарас

Благословенне в нашого народу.

Тебе вшановуємо ми в цей час,

Бо молоде життя віддав ти за свободу.

Твій мужній подвиг пам’ятаємо,

Тарасе наш, Герою України!

В скорботі голови схиляємо,

В молитві приклоняємо коліна.

Народе наш, з’єднайся воєдино

В імення тих, кого уже нема….

Так закликає ненька-Україна,

Яку ніхто ніколи не здола!

Студентки факультету журналістики Інна Староста і Юлія Порціна продекламували поезію, яку писав Тарас Матвіїв:

***

Усім загиблим українцям, хто тримав зброю в Пісках і по всьому фронту Донбасу, присвячується :

Звідти виліз туди верну:

перехрестя життя і смерті.

Дюни з чужих скелець і уламків

розмітає вітер на лету

чужі долі чужі болі

розмітає вітер на лету…

У вихровінні піщаної бурі

нема романтики і часу

боротьби добра чи зла

нема твого святого лику

порохи звичайні порохи

обпалюють скривавлену щоку

Герої не вмирають!

а не герої?

той хто виповз на світ і обшпарився?

той хто не витримав ноші і впав?

той хто шукав але не там і не те?!

Я-ми прості обшарпані хлопці

із запилюженими очима і

втомленими серцями

я-ми вмираємо!

щодня і щогодини

а з нами матері і ненароджені діти

а в нас не відкриті таланти й континенти

навіки збіднілий світ

без наших усмішок і мрій

просто отак знайте

я-ми вмираємо!

щодня і щогодини

знайте ви нас не знали і вже не пізнаєте

ми одиниці чиєїсь доповіді

ми чорні ленти чиєїсь скорботи

ми лиш обвуглені кістки без іменних жетонів

що десь у примарних пісках

розмітає вітер на лету

розмітає вітер у Пісках

10.07.15

***

Від смерті рятує папір,

Що сльози мої ковтає,

Замість чорнил – кров вибухає.

Розтираю, гамую, вбиваю

Одне-єдине варте почуття,

Тихої ночі пісню заграю:

Коли тебе нема, коли співає під вікном цвіркун,

Коли Гаррі Мур нашіптує пісню про сум,

Тебе нема, навіть думка пуста,

Тебе нема…

Всі люблять каву й дощ, цукерки й квіти,

А я не знаю куди голову схилити,

Коли тебе нема, із серця витікає струм,

Енергія моїх тужливих дум,

Тебе нема, навіть думка пуста,

Тебе нема…

Коли тебе нема, не знаходжу мети,

Щоб далі повзти, щоб далі йти,

В осерді міста обірвались мости,

Хвиля поглинула – не міг доплисти!

Коли тебе нема, усякий крок без сенсу,

Тебе нема, навіть думка пуста,

Прости!

Я впав у життя, та не вмів гребти

Прости!

Росою я розтану на твоїх устах,

Буду з тобою бодай у химерних снах,

Коли тебе нема – Безодня не зляка!

…Мене нема…

Я впав росою на твої вуста,

Розчинився в тобі, твоїми губами вітаю день,

“Його нема, його нема”, –

Співає форель.

На твоїй повіці розтала остання сльоза,

Та мене вже нема,

Над плесом зашуміла верба…

21.07.2011

Завершився захід спільним виконанням Гімну України, а опісля неодноразово лунали гасла “Слава Україні!”, а у відповідь впевнено промовляли “Героям слава!”… Сьогодні усім важливо пам’ятати тих, хто віддав життя за нашу державу, а також чого вартують наші переконання та якою ціною ми будуємо спільне майбутнє.

Вічна пам’ять і слава Герою України Тарасові Матвіїву!!!

_______

Тарас Матвіїв – громадський діяч, журналіст, учасник Революції Гідності та командир взводу 24-ої окремої механізованої бригади імені Короля Данила. Загинув 10 липня 2020 року внаслідок російської військової агресії під Троїцьким (Луганщина). Тарас Матвіїв ціною власного життя врятував від смерті двох побратимів.

Указом Президента України від 13 липня 2020 року молодшому лейтенанту Тарасові Матвіїву за особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, самовіддане служіння українському народові присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

Текст: Валентина Лещишина

Фото: Володимир Неживело