НЕ ЗНИЩУЙТЕ УКРАЇНСЬКУ ЖУРНАЛІСТИКУ!
ВЕЛЬМИШАНОВНІ НАСАДЖУВАЧІ КОМУНІКАТИВІСТИКИ!
НЕ ЗНИЩУЙТЕ УКРАЇНСЬКУ ЖУРНАЛІСТИКУ!
Триває наступ на українську національну журналістику. Так звані реформатори будь-що хочуть перетворити галузь знань «06 Журналістика» на галузь знань «06 Комунікативістика», що призведе журналістику лише до статусу спілкування, комунікування.
Доречно нагадати, що журналістика – це складна, цілеспрямована, динамічна суспільно важлива система, що охоплює періодичні друковані видання, радіомовлення, телебачення, інтернет, інформаційні агентства, різноманітні форми комунікації.
Звернімося до підручників «Теорія і методика журналістської творчості» В. Й. Здоровеги, «Журналістика як всесвіт», «Основи журналістики» І. Л. Михайлина, «Вступ до журналістики» А. З. Москаленка, «Журналістська етика» В. Ф. Іванова та В. Є. Сердюка, навчальних посібників «Телевізійна журналістика З. Є. Дмитровського, «Інтернет-журналістика» Б. В. Потятиника, «Телевізійна журналістика» А. В. Яковця, моїх підручників «Радіожурналістика: засади функціонування» та «Основи радіожурналістики», до праць А. А. Бойко, О. Я. Гояна, В. Д. Демченка, М. Г. Житарюка, С. А. Костя, І. В. Крупського, В. В. Різуна, М. С. Тимошика, В. І. Шкляра та багатьох інших вчених і ще раз пересвідчимося, що специфіка кожного із складових журналістики визначається, передусім, за такими критеріями: способом передачі інформації, характером виражальних засобів, особливістю і якістю каналу інформування, своєрідністю сприймання контенту на засадах україноцентризму. Природне покликання журналістики реалізовується через правдиве друковане і усне слово, зображення, акустичну характеристику подій. Ці виражальні засоби журналістики повністю охоплюють потреби комунікативістики. То ж не треба воза ставити перед конем! Саме цього хоче Московія=Росія – одвічний ворог Русі=України!
Якщо добродіям – Олегові Шарову, Олексію Тарабукіну, Сергію Даниленкові, Леонідові Новохатьку та іншим хочеться створити нову галузь знань «Комунікативістика», то Ваша воля – створюйте, але не перекреслюйте багатовікову галузь знань «06 Журналістику», потреба у якій нині зростає.
Безперечно, маємо поліпшувати науково-педагогічні методи і форми підготовки журналістів, поглиблювати інтелектуально-технічні умови функціонування засобів масової комунікації, а не під гаслом реформування знищувати журналістику як соціальну інституцію, перетворювати її на вузький засіб комунікування – комунікативістику.
У нинішніх умовах глобалізаційних процесів, російсько-української війни, цілеспрямованих інформаційно-психологічних загроз Україні здоровий глузд вимагає ґрунтовного зміцнення української національної журналістики. Ця проблема може бути предметом дискусії, а не питання – бути чи не бути українській журналістиці, бути чи не бути Українській Державі.
Архиважливу думку висловив доктор філологічних наук, професор, один з найпотужніших фахівців з комунікативних технологій, інформаційних воєн та протидії інформатакам і операціям впливу московської маніпулятивної пропаганди Георгій Почепцов: «Поки що маємо публіцистичні реакції на події. Для того, щоб сталося мистецьке переосмислення, відбувається публіцистичне, журналістське. Саме журналістські постаті нині найкраще працюють з масовою свідомістю». Отже, не комунікативісти, а журналісти, публіцисти є потужною морально-духовною, національно-громадянською силою! Тому не знищуйте галузь знань «06 Журналістика»!
Василь Лизанчук
Доктор філологічних наук,
заслужений професор Львівського національного університету
імені Івана Франка