Пам’ять і пошана в День Гідності і свободи

У вівторок, 21 листопада 2017 року, в День Гідності та свободи на факультеті журналістики Франкового університету відбувся урочистий захід, присвячений четвертій річниці початку Революції Гідності. Невеличкий, але надзвичайно духовно та емоційно потужний виступ організували студенти першого курсу. Впродовж двадцяти хвилин усі присутні знову відтворювали в пам’яті, як починалося те, що справді розділило новітню історію нашої держави на “до” і “після” – Революція 2013-2014 років.
Майдан став не тільки точкою відліку на історичній лінії часу, але й потужним джерелом, з якого черпали і черпають натхнення митці. Хтось писав вірші, що закликають до рішучої боротьби, а хтось — тужливі реквієми…
Торкнулися ці події і сердець тодішніх восьмикласників, сьогоднішніх студентів-першокурсників, і надихнули їх вилити свої юнацькі переживання у вірші. Отож, програма заходу передбачала представлення саме студентської творчості, а зокрема декламування власних віршів. Поетичні рядки зачитували Мар’яна Ісак, Вікторія Дяченко, Карина Байдоха, Юля Кизик та Мар’яна Гудзій.
У своїх поезіях майбутні журналісти висловлювали жаль за тими, кого вже не повернути, по-юнацькому намагались осмислити жорстоку несправедливість, що призвела до невинних смертей, з захопленням оспівували подвиг тих, хто піднявся і виборов нам свободу та європейське майбутнє. А виконання  пісні “Плине кача” Юлією Кононенко та Кариною Байдохою зачепила душі усіх присутніх, а в декого навіть викликала ледь помітні крапельки вологи на очах. Щирий дівочий спів під акомпанемент бандури одразу пригадав нам усе: і стукіт бруківки, і синьо-жовті стяги, потемнілі від диму, і хлопців з будівельними касками на голові і шаленим прагненням до свободи в очах, і священиків, які відспівують загиблих просто на майдані Незалежності. Та кача, що тужливо плине і несе на собі всю біль українського народу, не дасть нам забути цих подій ні через чотири роки, ні навіть через сотню літ.
Ведучими заходу були Артем Кухар та Олена Крутова.
Після виступу до студентів звернулися присутні викладачі. Мирослава Степанівна Рудик подякувала всім учасникам, розповіла про важливість проведення таких заходів та відзначила, що про Революцію Гідності надзвичайно важливо пам’ятати, особливо журналістам.
Іван Андрійович Сало закликав присутніх згадати також Голодомори в Україні, зокрема третій ( 1946-47рр.), свідком якого він був, провів історичні паралелі між подіями сімдесятирічної давності і сьогоденням, і зазначив, що Україні більше не потрібні революції та Майдани.
Тоді, у 2013 році, усе почалося зі студентів, які мріяли про європейське майбутнє в Україні. Ми пройшли через побиття, несправедливість, найгарячішу за часи незалежності зиму, розстріли і смерті, але зрештою здобули перемогу, і студентська мрія таки збулася. Революція Гідності показала нам, що свідоме українське студентство здатне згуртувати навколо себе усю націю. Тому саме для студентів дуже важливо зберігати пам’ять про ті події. Маємо наполегливо працювати, щоб в нашій державі більше не потрібно було робити революції, але якщо колись якась влада знову робитиме з українців рабів, на чолі свідомого українства станемо вже ми!

Артур Дронь,
староста групи жрн-13с