Про кафедру зарубіжної преси та інформації
Кафедра зарубіжної преси та інформації заснована у 1993 році. 1995 року відбувся перший випуск спеціалізації «Міжнародна журналістика». Відтоді сформовано школу світоглядної публіцистики, яка продовжує традиції Миколи Шлемкевича (1894–1966) – українського філософа і публіциста, видатного громадсько-політичного діяча.
З понад 350 випускників спеціалізації «Міжнародна журналістика», яка була чинна до 2019 р., до впровадження державного стандарту спеціальності 061 – Журналістика на бакалавраті, 37 працює викладачами факультетів і відділень журналістики у Львові, Ужгороді, Черкасах, Тернополі, Рівному, Києві, а також на інших кафедрах ВНЗ України; 16 – на загальноукраїнських каналах телебачення та радіо в Києві, 12 – в українських виданнях за кордоном, 4 випускники кафедри є кореспондентами «Радіо Свобода», «Німецька Хвиля», «Бі-Бі-Сі». Випускниця і колишня викладачка кафедри, к. н. соц. комун. Ганна Гопко – народний депутат України VIII скликання, Голова Комітету Верховної Ради України у закордонних справах.
У своїй роботі колектив кафедри керується кількома засадничими принципами:
- Світом рухають ідеї, а не інтереси. Маємо повернутися до визначального орієнтиру: історія є місцем дозрівання правди; усі зусилля та шляхетні наміри людини зосібна, спільнот в цілості реалізуються лише тоді, коли вони відповідають божественному планові історичного процесу.
- У найпродуктивнішому, найперспективнішому вимірі досвід світової журналістики визначає засада місійності «влади правди», пріоритет макротексту, що прояснює і пояснює явища, події, не зупиняється на матеріалізмі фактів.
- Порозумінню між людьми й народами, підвищенню моральних та інтелектуальних стандартів особистості, націй, вибудовуванню вищих сенсів буття може сприяти насамперед така журналістика, яка орієнтується на плідну спадщину всіх народів, крім країни-агресора, моральний тип мислення (людина людині – брат), а не лише сповідує раціональний підхід (успіх і ефективність).
- Діапазон свободи як істини, виелімінування комерціалізації та монополізації, несумісних сутнісно з духовною сферою, якою повинна бути справдешня журналістика (зразків такої журналістики чимало в кожній країні), неодмінно допоможуть зберегти високі пласти інтелектуальної оснащеності, моральної відповідальності за слово, яке має визволяти, а не поневолювати, допомагати вибудовувати кращий світ – духовності, автентичної культури народів, вартісного солідаризму, відповідальності за довкілля й за гармонійне співжиття майбутніх поколінь.
- Підготовка журналістів у вищій школі має спиратися на фундаментальні засади. Ми поділяємо ту думку, що журналіст – насамперед людина місії, апостол істини, речник правди-справедливості, а не лише медіа-працівник (реєстратор фактів, подій, явищ).
- Українська журналістика в публіцистичному вияві завжди діяла на найвищих орбітах світової культури, політичної філософії держави, громадянського суспільства. Україна в контексті Європи була одним із зачинателів світоглядної публіцистики, починаючи від Мономахового «не лютувати словом» до Шевченкової та Франкової «святої правди» й аж до «маєстату слова» Євгена Сверстюка. Отже, глибоко засвоюючи досвід класичної європейської та світової журналістики в цілості, кафедра намагається «віднайти майбутнє» нашого фаху, який в епоху мультимедійності нерідко втрачає своє соціальне призначення, шляхетне покликання та ефективність у сенсі удосконалення людини як Боготвірного феномену.
Освіта завжди передбачає необхідність передавання від старшого покоління молодшому структурно організованої відповідальної картини суспільно-історичного і культурного розвитку. Прагнемо синтезувати найкращі взірці специфічних програм навчання, які впродовж останніх ста років домінували в колі європейської культури: літературний, політичний, суспільний, соціологічний, комерційний, психологічний.
Орієнтуємося на розширення кордонів знання й розуміння, сполучення навчання з дослідженнями.
