СТРАТЕГІЯ

РОЗВИТКУ КАФЕДРИ УКРАЇНСЬКОЇ ПРЕСИ

НА 2020 − 2025 РОКИ

Питання стратегії і перспектив  розвитку завжди було одним із важливих в науково-педагогічній діяльності кафедри. Напередодні 60-річчя факультету (2004 р.) на засіданні кафедри було обговорено і схвалено до друку в журналі «Пам’ять століть» статтю завідувача «Кафедра української преси: спогад про майбутнє». Вона завершувалася такими словами: «Це період (йшлося про осінь 2004 року до Помаранчевої революції залишалося зовсім небагато часу – С. К.), коли треба мати характер, щоб взагалі йти в журналістику, і мати громадянську відвагу, щоб бути українським журналістом. Але справжня журналістика неможлива без українських історичних вартостей, без світоглядної позиції, традиційних моральних засад, загальновизнаних засад професійної діяльності.  Саме тому в організації наукової і навчальної роботи кафедра керується кількома важливими принципами. Це ідея служіння українській спільноті, а не партії чи кланові; це інтелектуальна свобода; це пріоритет інтересів кафедри і навчального процесу, а не  особистих інтересів; це особистий приклад у навчанні студентів  абетки журналістської майстерності та етики, а звідси – участь  у тій чи іншій формі в журналістському процесі; це «вчити і вчитися самому»; це не лише навчити студентів думати, писати, але  й навчити вчитися; це ставлення до студентів як до рівних собі; це усвідомлення постійного вдосконалення методик навчання і використання досвіду сучасної вищої школи.  А відтак зрозуміло, якого випускника, якого журналіста ми прагнемо виховати і підготувати. Можливо, не все ще вдається, можливо, дещо – поза межами можливого, у майбутньому, але і воно – у нашому сьогоденні. Ми віримо, що наші вихованці завжди будуть у потрібному місці і в потрібний час: ось чому ця розповідь – також і спогад про наше журналістське майбутнє.

Тут загалом висловлено кілька важливих засад діяльності кафедри. Невдовзі кафедра змінила мало зрозумілу для студентів спеціалізацію «Літературна робота у пресі та інформагентствах» на «Аналітичну журналістику». Це було вчасне і слушне рішення, бо відображало один із головних трендів сучасної журналістики, але половинчасте – воно не відображало повною мірою ті принципові зміни в журналістиці і медійній сфері, які спричинила остання промислова революція і цифрові технології, поява соціальних мереж. На початку 2000-х років відомі українські видання вже мали інтернетверсії, вже відчувалася різниця між журналістикою аналогової доби і журналістикою цифрової доби. Особливістю наукової й навчальної роботи кафедри є те, що вона поєднує читання курсів з історії журналістики та літератури з курсами, що мають професійне спрямування: «Вступ до журналістики», «Теорія та методика журналістської творчості», «Соціальна психологія та журналістика». Таке поєднання, з одного боку,  ускладнює роботу, але, з іншого, сприяє різноманітності форм читання лекцій та проведення  практичних занять. Незважаючи на те, що упродовж останніх кількох років у навчальних планах відбулися зміни, в результаті яких для вивчення історії української журналістики та літератури відведено невиправдано мало годин, саме ці дисципліни виявилися найбільш пов’язаними  з журналістською практикою (щорічні студентські публікації про Голодомор у журналі «Універсум», публікації магістрів (слухачів спеціалізації «Воєнна журналістика») у журналі «Офіцер України», в книзі «Вічна пам’ять полеглим. Слава живим», поява друком збірок студентських есеїв за редакції викладачів кафедри. Проте не кількість студентських публікацій є критерієм ефективності навчального процесу і відповіді на виклики, що їх поставили доба цифрових технологій, новий медіапростір і медіаринок праці. Ми повинні зважати на те, що в результаті розвитку цифрових технологій і соціальних мереж  появилися не лише нові засоби комунікації, але й сформувалася дуже небезпечна тенденція – зменшення впливу традиційної журналістики, навіть її зникнення, хоча, на нашу думку, ні громадська журналістика, ні блогосфера і авторська журналістика, ні соціальні мережі не зможуть замінити журналістики як відповідального соціального інституту, члени якого керуються державницькими міркуваннями, чіткими професійними стандартами і професійною етикою.

Таким чином, обдумуючи стратегію розвитку кафедри на найближчу перспективу (5-10 років), ми повинні передбачити такі моменти:

І. Планування наукової роботи:

– організувати системне дослідження української журналістики у  синхронному та діахронному вимірах та зв’язках  з історією української літератури, політології, філософії, релігії та культури, у зв’язку із сучасною журналістською практикою;

– дослідження історії української журналістики й літератури повинні відзначатися актуальністю і бути професійно зорієнтованими;

– викладачі (незалежно від змісту дисципліни, які вони читають і незалежно від наукового ступеня чи звання) повинні займатися не лише науковою, але й публіцистичною діяльністю;

– домагатися того, щоб студенти зрозуміли не лише фундаментальне значення історії журналістики й літератури та інших гуманітарних дисциплін, але й їхнє прикладне значення для професійного становлення;

• зробити дослідження сучасного медіапростору одним із пріоритетних напрямів наукової роботи кафедри;
• налагодити зв’язки із суміжними кафедрами в Україні та зарубіжжі;
• готувати наукові доповіді для виступів на міжнародних науково-теоретичних конференціях;
• готувати наукові публікації для фахових видань в Україні та зарубіжжі;
• зосередити увагу на вивченні електронних версій друкованих видань;
• крім цього, є потреба відновити видання збірника праць кафедри української преси і Центру дослідження історії західноукраїнської преси «Пресознавчі студії: історія, теорія, методологія», в якому мали можливість друкуватися і студенти, і викладачі;
• залучити студентів (завдяки науковому гуртку) до науково-дослідницької роботи.

ІІ. Навчально-методична робота

1. Оскільки передумовою ефективного навчального процесу є наявність підручників і посібників з усіх дисциплін, що читають викладачі, то кафедра бачить потребу в написанні й виданні таких посібників:
   • Теорія і методика журналістської творчості (2020)
   • Теорія і методика журналістської творчості (тематика ЗМІ) (2020)
   • Українська військово-політична думка: хрестоматія (2020)
   • Історія української преси (2021-2022)
   • Основи наукових досліджень (2021)
   • Методологія дослідження соціальних комунікацій (2022)
   • Вступ до журналістики (2023)
   • Журналістика і соціальна психологія: практикум (2021)
   • Аналітична журналістика: практикум (2024)
   • Історія української літератури: практикум (2025)
   • Управління персоналом: навчальний посібник (2026);

• постійно оновлювати методичні рекомендації щодо вивчення дисциплін, які читають викладачі кафедри;
• підготовка посібників із дисциплін вільного вибору;
• розроблення нових загальноуніверситетських курсів;
• упродовж навчання викладачі кафедри повинні розвивати у студентів навики не лише самостійного опрацювання певних тем і самостійної роботи, але й навчати навчатися, спонукати до постійної самоосвіти;
• читання лекцій і проведення практичних занять поєднувати із виконанням спільних проєктів, що реально свідчило б про паритетне партнерство і реалізацію вимоги двосуб’єктності навчального процесу (викладач + студент);
• і надалі використовувати у вивченні історії журналістики та літератури проєктний метод, а також готувати студентські публікації для періодичних видань та сценарії для телепередач;
• розробити методичні рекомендації щодо використання мультимедійних технологій у читанні лекцій і проведенні практичних занять з усіх дисциплін.

2. Зважаючи на те, що сучасний медіапростір і ринок праці потребують нових професій, потрібно впроваджувати нові курси й спеціалізації; універсально підготовлений і зорієнтований на самоосвіту студент, готовий до аналітичної діяльності в журналістиці – це головне завдання факультету журналістики, але цим не вичерпується розвиток можливих професійних напрямів; згідно з «Атласом нових професій» у  недалекому майбутньому будуть такі професії, як архітектор віртуальної реальності, дизайнер емоцій, продюсер смислового поля, інфостиліст, розробник медіа програм, редактор агрегатів контенту, редакційний експерт з технологій, менеджер з пошукової оптимізації, спеціаліст з мобільних платформ, журналіст даних:

• доцільно дати для студентів першоосновні навики програмування
• оскільки багато студентів навчаються за індивідуальним графіком і працюють за фахом, розробити умови для дистанційного навчання через систему «Мoodle», яка може бути повноцінною платформою для отримання лекційного матеріалу і самостійної роботи студентів
• у читанні лекцій і проведенні занять застосовувати інноваційні методи навчання (інтерактивні, проектні, кросдисциплінарні тощо) та сучасні засоби (зокрема мультимедійні), спрямовані на продуктивну інтеграцію теоретичних знань та практичних умінь і навичок майбутніх журналістів.

Ш. Співпраця із засобами масової інформації і соціальних комунікацій

• розширити зв’язки з традиційними базами кафедри (журнали «Універсум» і «Офіцер України», газета «Ратуша»);
• висвітлення діяльності музею Івана Франка (на підставі угоди між ЛНУ імені Івана Франка і Львівським національним літературно-меморіальним музеєм Івана Франка)
• опрацювання концепцій і бізнес-планів періодичних видань;
• співпраця з редакціями періодичних видань у контексті журналістської освіти: тренінги, майстер-класи, школа журналістської майстерності для студентів інших спеціальностей, школярів, для всіх, хто прагне підвищити медіаграмотність;
• підтримувати постійний діалог і зв’язок на всіх етапах навчального процесу (від формування навчальних програм та інших нормативних документів до організації практик студентів і працевлаштування випускників) з потенційними роботодавцями, топ-менеджерами медіа-ринку і передусім засобами масової інформації (зокрема редакціями провідних друкованих видань та інтернет-видань).

1. IV. Підвищення кваліфікації та самоосвіта викладачів

Ринок праці (у т.ч. і журналістської, і масмедійної) у найближчому майбутньому зміниться докорінно. Це вимагає від викладачів факультету журналістики постійно працювати «над собою» і підвищувати свій професійний рівень і  спонукати до цього студентів. Самоосвіта – це виклик часу і одна із вимог сучасного навчального процесу, це ключ до успішного майбутнього. У зв’язку з цим кафедра вважає, що

• т.зв. стажування без відриву від навчального процесу давно вже перестало бути ефективним і виправдане лише в окремих випадках;
• викладачі кафедри української преси повинні щороку брати участь у різноманітних курсах і тренінгах, які організовують Академія української преси, Інститут масової інформації, Інститут розвитку регіональної преси, Центр демократії та верховенства права, Український інститут медіа та комунікації тощо);
• доцільним є стажування викладачів (особливо тих, хто веде практичні заняття з теорії та методики журналістської творчості і не має журналістського досвіду) в редакціях періодичних видань, на радіо і телебаченні.

1. V. Виховна робота

Зважаючи на те, що національно-патріотичне виховання є складником цілісного навчально-виховного та наукового процесу (згідно з Планом роботи ЛНУ імені Івана Франка, концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді (Наказ МОН України №641 від 16.06.2015 року), кафедра передбачає такі заходи:

• викладачі кафедри повинні підготувати упродовж навчального року не менше двох публікацій до пам’ятних і знаменних дат;
• актуалізувати зміст лекцій з усіх курсів і тематику практичних занять;
• продовжувати щорічну публікацію студентських матеріалів про Голодомор 1932-1933 років в Україні у журналі «Універсум»;
• продовжувати публікацію студентських матеріалів про героїв АТО у журналі «Офіцер України» і на сторінках інших періодичних видань;
• організувати регулярні зустрічі («круглі столи», дискусії) з учасниками бойових дій, політичними діячами, відомими воєнними кореспондентами.

1. VI. Синхронність розвитку кафедри і факультету

Розвиток і перспективи кожної кафедри залежать від змін у стратегії розвитку факультету, а тому кафедра вважає, що потрібно звернути увагу на такі моменти:

• розглянути і уточнити призначення і оптимальний склад кожної з кафедр; можливо, є потреба створення кафедри, пов’язаної з технологічним аспектом журналістики, комунікаційних технологій;
• потрібно створити потужну і належно оснащену лабораторію (кабінет) сучасних мультимедійних технологій;
• звернути увагу на кадрове питання, оскільки відсоток викладачів, які не мають журналістського досвіду, постійно збільшується;
• переглянути набір дисциплін, що їх читають на факультеті, щоб визначити оптимальну кількість годин, призначених для їх читання і усунути дублювання змісту;
• розробити нові курси і спецкурси, адекватні сучасним журналістським, соціально-комунікаційним і технологічним процесам;
• працювати над розширенням спеціальностей, спеціальності «журналіст» уже не досить.