Наукова робота кафедри:
Упродовж існування кафедри (з 1993 року) її працівники підготували і видали понад 80 підручників, навчальних посібників, монографій, словників, брошур, десятки методичних рекомендацій з курсів теле- і радіожурналістики, які опановують студенти. Визнання науково-педагогічної громадськості здобули підручники і навчальні посібники «Радіожурналістика: засади функціонування» (2000), «Основи радіожурналістики» (2006), «Геноцид, етноцид, лінгвоцид української нації: хроніка» (2008,2024), «Журналістська майстерність» (2011, 2023), «Психологія мас-медіа» (2015), «Інформаційна безпека України: теорія і практика» (2017), монографії «Навічно кайдани кували: факти, документи, коментарі про русифікацію в Україні» (1995), «Завжди пам’ятай: Ти – Українець!» (два видання – 1996, 2001), «Не лукавити словом» (2003), «Кайдани ще кують» (2004), «Творімо разом Україну!» (2009), «Історія російщення українців» (співавтор М. Є. Рожик, 2011), «Шевченкове Слово» (2014), «Так! Я – Українець!» професора В. В. Лизанчука; «Українська мова. Практикум» (1983, 1990), «Словник труднощів української мови» (у співавторстві, 1989), «Основи мовотворчості журналіста в інтерпретації Івана Франка» (1993), «Антисуржик: Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити» (за заг. ред. О. А. Сербенської, 1994, 2011, 2017, 2019,2023), «Словник-довідник з культури української мови» (у співавторстві, 1996), «Актуальне інтерв’ю з мовознавцем: 140 запитань і відповідей» (у співавторстві, 2001), «Українська мова. Практикум. Для студентів гуманітарних спеціальностей вищих навчальних закладів освіти» (у співавторстві, 2000, 2001), «Практичний словничок нормативних висловів: Довідкове видання» (2002), «Культура усного мовлення. Практикум» (2003, 2004), «Екологія українського слова. Практичний словник-довідник» (у співавторстві, 2003, 2015), «Мовний світ Івана Франка» (2006), «Словник-довідник з культури української мови» (у співавторстві, 2006), «Основи телетворчості» (у співавторстві, 2007), «Словник паронімів української мови» (у співавторстві, 2008), «Характерники. Наша вдячність, шана і любов» (2011), «Голос і звуки рідної мови» (2020) професора О. А. Сербенської; «Телебачення і формування духовності молоді: теорія і практика: навчальний посібник» (2008) Н. Д. Темех, «Регіональне телебачення для дітей: принципи, функції, тематика: навчальний посібник» (2014) О. М. Білоус, «Новини на регіональному телебаченні: навчальний посібник» (2016) П. Я. Дворянин (співавтор В. В. Лизанчук), «Орфоепічна культура телерадіожурналіста. Практикум» (2015) Н. Є. Михайличенко, «Телевізійна та радіокомунікація: історія, теорія, новітні практики» (у співавторстві)
Викладачі кафедри керують дисертаційними дослідженнями аспірантів і здобувачів, підготовкою студентами курсових, бакалаврських і магістерських робіт. На кафедрі працює науковий семінар «Телевізійна і радіожурналістика в інформаційному просторі України: новітні технології та еволюція медіаплатформ»
Кафедра співпрацює у напрямку наукової діяльності з кафедрою телебачення і радіомовлення Київського національного університету імені Тараса Шевченка та факультетами журналістики Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, Класичного приватного університету (м. Запоріжжя) та іншими.
На кафедрі виконувалися держбюджетні теми. Деякі з них:
- “Проблеми екології української мови” (спільно з кафедрою української мови філологічного факультету)
- “Нові параметри розвитку українського публічного мовлення” (2004-2006)
- “Наукові та навчально-методичні засади вивчення української мови як рідної та іноземної з використанням нових інформаційних технологій та Інтернету” (2002-2004)
- “Мовностилістичні аспекти підвищення ефективності публіцистичного мовлення на українському телебаченні” (2005-2007)
- “Семіотичний інструментарій на українському телебаченні: теоретичні засади і практика” (2008-2009).
- “Ефірне мовлення у вимірах синергетичної сутності: теоретичні засади і практика” (2010-2011).
- “Гуманістичні засади діяльності електронних ЗМІ в утвердженні українського національного інформаційного простору ” (2012-2015)
- «Функціонування електронних засобів масової інформації України в умовах глобалізації» (2016-2018)
- «Електронні засоби масової інформації в контексті гібридної війни Російської Федерації проти України» (2019-2021)
- «Постправда в електронних засобах масової комунікації: інформаційно-психологічний аспект антиукраїнської маніпулятивної пропаганди» (2022-2024)
- «Телевізійна і радіожурналістика в інформаційному просторі України: новітні технології та еволюція медіаплатформ» (2025-2029)
Розуміючи, що сучасний світ – це складна глобальна багаторівнева інформаційна система, яку утворюють три взаємозв’язані системи нижчого рівня „Природа”, „Людина”, „Суспільство”, у наукових статтях, навчальних посібниках, підручниках і методичних рекомендаціях наголошується, що основним інтелектуальним продуктом у сучасному інформаційному суспільстві є документи, інформація, знання.
У контексті історичних та нинішніх зовнішніх і внутрішніх суспільно-політичних реалій мовиться про те, що український національний інформаційний простір має вбирати в себе систему засобів виробництва і розповсюдження правдивої інформаційної, інтелектуальної, естетичної продукції, творці якої сповідують україноцентризм, засадами якого є національна свідомість, державницьке мислення, глибока моральність і духовність, патріотизм і громадянська мужність, необхідність розглядати всі важливі події в Україні і світі крізь призму національних інтересів України, загальнолюдських ідеалів і давати обгрунтовану відсіч агресії Російської Федерації.
